01.03.21

Як вберегти дитину від небезпеки в інтернеті?

 

Мабуть Ви вже чули страшні історію про дівчат з Боярки, які стали жертвами участі в соціальної групи в інтернеті. Це не нова ситуація. Такі повідомлення ми чуємо практично кожен рік. Більше того, це природньо, тому і повторюється. Але чому це повторюється кожен рік?

 

Зараз скажу щось непсихологічне.

В підлітковому віці відкривається нове джерело енергії (чоловічої або жіночої), природня суть розкривається для того, щоб знайти себе, навчитися творити життя природним шляхом (чоловічим або жіночим) та дати поштовх для пошуку пари, створення близьких стосунків, які потім трансформуються в сім’ю. Ніколи більше в житті, навіть якщо людина розведена, не буде в неї такого пошукового поштовху!!

Так ось ця сила штовхає підлітків зрозуміти хто вони та нащо живуть. І цей поштовх споконвіку реалізувався через дослідження межі життя-смерть.

 

В давні віки в цей період життя для реалізації цього поштовху влаштовувалися обряди – ініціації, які допомагали підліткам пройти цю межу і стати сильнішими, дорослими, відповідальними…

Але зараз трошки інші умови життя…

 


 

 То що ж робити сучасним батькам?

 Про те, як допомогти дитині реалізувати свій поштовх природи та залишитися живим, я розкажу якось іншим разом. Бо це складна тема.

 

А ось сьогодні хочу розказати про те, 

як зробити перебування в інтернеті більш безпечним.

 

1. Забороняти соц сеті та гаджети немає сенсу. Це неможливо і це тільки ілюзія безпеки. Але пам’ятайте, що реєстрація в більшості соц сітей дозволена з 13 років. Це не просто так! Тож перевіряйте дані. Також реєстрація в соц сеті моє бути виборена дитиною. Це не просто батьківська щедрість. Хай дитина зробить щось таке, що для неї можливо, але складно, зробить свій особистий подвиг, щоб отримати такий привілей.

 

2. Коли Ви дозволяєте мати дитині гаджет чи реєструватися в сітях, складіть письмовий  контракт: де дозволено користуватися гаджетом (наприклад в ванній чи туалеті не можна, щоб дитина не могла робити інтимні фото та відправляти їх комусь), скільки часу дозволено дитині перебувати онлайн чи гратися в ігри, на яких сайтах дозволено перебувати, за яких умовах доступ буде обмежений тощо. Розробить свої правила.

 Наприклад, коли незнайома людина коментує пост дитини, цю людину треба заблокувати. Пояснить, що будь які фото та інформація в сеті – це назавжди, та  доступно усім, що невідомо як інша людина вирішить поступити з вашими фото. Якщо не хочеш, щоб ця інформація висіла на біг-борді біля дому, то не надсилай. Якщо незнайома людина пропонує познайомиться в реальному житті, пропонує прийти додому, то про цю людину треба повідомити батькам, а батькам треба повідомити в поліцію. Можливо це кривдник, педофіл, викрадач або злочинець. Хай поліція перевіряє.

Навчить дитину: якщо ти спілкуєшся з кимось, або читаєш щось, і тобі стає погано після цього, треба перестати це робити. Спілкування повинно приносити радість та інтерес, а не бажання покінчити з собою. Діти цього не розуміють.

 Складіть з дитиною контракт на використання мобільного телефону та використання додатків. Ось мій приклад, яка форма в нього може бути.

3. Користуйтеся батьківським контролем. Як наприклад ось таким:

https://apkpure.com/ru/safekiddo-parental-control/com.safekiddo.kid

https://reptilicus.net/

https://families.google.com/intl/ru/familylink/

Це дозволить Вам контролювати час перебування «в телефоні», сайти, на яких буває дитина та інші корисні речі.

 4. Не нагнітайте. Чим більше та насиченіша, емоційніша є інформація про трагедії, тим вона привабливіша для дитини. Це називається синдром Вертера. Пошукайте самостійно, чи не є Ваша дитина в групах «ризику», але не смакуйте подробиці для дитини.

5. Якщо ситуація відбувається тут і зараз (наприклад, дитина дізналася про страшний випадок), то говорити з дитиною повинен не психолог, а батьки. Бо дитина потребує захищеного середовища щоб відреагувати свої почуття – вину, страх, злість.. Якщо Ви не знаєте, як про це розмовляти, зверніться до психолога. Вин Вам допоможіть зрозуміти сенси ситуації, і слова поллються самі.

 6. Звертайте увагу не тільки на те, як дитина навчається, а і на те, в якому емоційному фоні вона живе. Ризик депресій у дівчат підлітків (і у жінок) вище по всьому світу. Самооцінка дівчат більш вразлива.

 


7. Підлітковий вік – це час «пустелі отроцтва», в якій багато амбівалентних почуттів, а також багато агресії, ейфорії і водночас нудьги та байдужості. В нормальному стані нудьга змушує нас шукати діяльність, щось робити, щоб реалізуватися. Але в підлітків вона може змінитися нав’язливими думками, незадоволеністю, злістю,  болючою тугою. Щоб уникнути болючу тугу підлітки роблять дивні та страшні дії. Це як шрамирование під час ініціації (умисно зробити собі шрам, тілесні ушкодження, а точніше раніше хтось це робив підлітку, і це було ознакою того, що підліток ініціацію успішно пройшов).


 

Фізичній біль заслоняє біль емоційний. Фізичній біль легше витримати ніж душевний.

Тож знайдіть інформацію про особливості підліткового віку. Вам потрібно розуміти, що відбувається з дитиною.

Коли Ви зрозумієте особливості трансформації цього віку, Ви зможете створити для своєї дитини умови для безпечного та корисного проживання так званої «підліткової кризи».

 

Запрошую Вас на онлайн зустріч про підлітковий вік в цю середу, 3 березня в 18 30 за Києвом.

Зареєструватися можна написавши на мій емейл oless2908@gmail.com

12.01.21

Як подолати труднощі дистанційного навчання?

Ваша дитина навчається дистанційно? 

Вже почали стикатися з труднощами? 

Як допомогти дитині пережити цей період?

 



Дистанційне навчання є стресом для всіх учасників освітнього процесу. Це нове, незрозуміле, це незвично, морально та фізично навантажує і змушує хвилюватися навіть самих стійких бійців, технічні моменти пожирають час так, як пустеля пожирає воду… Але!

 Дистанційне навчання відкриває безліч можливостей для розвитку дитини. Цей час можна використати, щоб привчити дитину до самостійності, відповідальності, режиму дня, будування більш комфортних сімейних кордонів та самоорганізації.

Я трошки вже писала про дистанційне навчання та організацію графіка. Про це можна передивитися тут:

https://psi4you.blogspot.com/2020/04/blog-post.html

https://psi4you.blogspot.com/2020/03/10.html

 

Але сьогодні хочу розставити декілька акцентів.

4 речі, про які потрібно пам’ятати, якщо Ви хочете зберегти гарні стосунки з дитиною та допомогти їй в навчанні:

1.      Головне це ресурси

Дистанційне навчання для Вашої дитини може стати більшим стресом, чим для Вас. Це не очевидно, тому що дитина нібито не ходить до школи, та весь час перебуває вдома. Але на неї підсвідомо тиснуть вимоги вчителів, обмеження часу на виконання завдань, та необхідність швидко адаптуватися до постійно мінливих умов навчання.

Зараз в наший школі і вчителі і діти переходять на нову платформу. Тому нам всім ще не до кінця зрозуміло, як це буде працювати. Якщо Ваша дитина невпевнена в собі, тривожна, агресивна, чи боїться перешкод, то всі ці її якості можуть проявитися в несподіваній формі. Іноді дитина не навчається, нічого не робить, багато спить, залипає в гаджетах саме через те, що не може справитися зі своїм психологічним станом.

Порада: будьте терплячі та спокійні. Навіть коли Ви дитині повторюєте одне і те саме в сотий раз, намагайтеся повторювати це монотоннім, спокійним голосом. Взагалі всі завдання, які Ви даєте своїй дитині говорить монотонно спокійним, повільним тоном. Без дискусій. Не реагуйте на бурхливий потік емоцій. Дитина не знає, куди їй подіти свої емоції. Ваше завдання стати контейнером для її емоцій – спокійно їх витримати.

 

Ви повинні статі для дитині клаптиком стабільної землі посеред бурхливого океану страстей, емоцій, хвилювань та невідомо чого ще.

 

Ти впораєшся!

Я в тебе вірю!

Все буде добре!

Я тебе розумію, але це треба зробити…

Це Ваші фрази-помічники.

 


2.      Самоорганізація – ідеальна ціль

Якщо в Вашій дитині низький рівень самоорганізації (тобто Ви не впевнені, що вона зробить сама, Ваша дитина робить уроки тільки з Вами, Ви її постійно змушені контролювати, чи вона ще не достигла віку 11-12 років), то основне Ваше завдання, це не зробити разом з нею всі уроки, а навчити її самоорганізовувати свій режим дня, відпочинку та праці.

Навички самоконтролю дитина може опановувати вже починаючи 7 років. В 12-13 років дитина вже здатна повністю розраховувати свій час, планувати та слідувати своєму плану.

Порада: не очікуйте від дитини багато. Поставте собі одне головне завдання на ці 2 тижня і йдіть до нього. Наприклад – активувати в дитині внутрішній локус контроля (тобто, щоб не Ви її постійно контролювали, а організувати умови, в яких дитина навчиться контролювати себе самостійно)

Стаття в допомогу  https://psi4you.blogspot.com/2020/04/blog-post.html


 

3.      Режим - наше усе

Найголовніше завдання батьків – це притримуватися звичайного шкільного режиму: дитина має лягати спати в 10 вечора, прокидатися в 7 ранку, навіть якщо їй не треба нікуди йти.

Так дитина буде максимально працездатна та ресурсна. Це пов’язано з рівнем гормонів, які мають вплив на працездатність, допомагають мозку працювати ефективно, допомагають долати стрес; також це пов’язано з часом, коли виділяються гормони, та відпочивають різні внутрішні органі. І це однаково працює і для сов, і для жайворонків, і для голубів.

 Порада: щоб дитина краще відпочивала, засинала та прокидалася, за годину до сну вимикайте всі електронні прилади, та переходьте на пасивну активність. Наприклад, година перед сном може бути присвячена читанню. Або Ви читаєте щось усім. Або, якщо діти вже доросли, то кожен читає свою книжку. Важливо читати всім в одному приміщені в один проміжок часу (діти та батьки).

І ще важливо: книжки повинні бути для задоволення, а не зі шкільної програми читання. Хоч комікси, хай дитина сама собі вибере.

 


Також дотримуватися режиму допоможе контроль над цукром (солодощі тощо). Намагайтеся після 16-17 годин не давати солодкого дітям.

 

4.      Час на нашому боці

Будь які зміни не відбуваються миттєво. Якщо Ви хочете, щоб дитина сама слідкувала за своїми уроками, була самоорганізована та відповідальна, то Ви повинні її навчити цьому

Це не буде миттєво. Потрібно рутинна систематична робота. Ваша в першу чергу. 

І це не буде так: Ви все робите з нею, за неї вирішуєте коли та що робити, постійно її контролюєте та нагадуєте, а назавтра вона все це робить сама. Ні. Треба поступово привчити її самостійно займатися своїм життям та обов’язками. І найскладніше в цьому – батькам відпустити важелі контролю.

Робить це систематично, поступово.

Розробить зрозумілу, просту схему впливу на дитину (відповідальність/заохочення) і ні в якому разі не звертайте  цього шляху!

 

 

HS: Пишіть мені на пошту oless2908@gmail.com з якими труднощами Ви стикаєтесь, і я напишу, як можна це подолати.

Також я консультую онлайн.