Як навчити дитину самостійно дистанційно навчатися.

Зараз з усіх сторін лунає батьківський плач про те, що дистанційне навчання навантажує в першу чергу батьків, тому що їм доводиться не тільки робити свою роботу вдома, займатися хатніми справами, а ще й бути вчителем для своєї дитини, до того ж вчителем з різних предметів. Тобто вчителями!

Крім цього діти виявилися неготовими до самостійного навчання, бо звикли бути під наглядом, під подвійним контролем (з боку вчителів, та батьків) та банально не звикли нести відповідальність за своє життя (настільки, наскільки дозволяє вік дитини).

В мене є для вас гарна новина! Ви, як батьки, не повинні ставати вчителями.  

Але саме зараз ідеальний час для того, щоб привчити дитину до самостійності. 

Це не зовсім легко, якщо це не є нормою для вашої родини, але це цілком можливо.

Більш цього це розв’яже руки вашим дітям, та дасть можливість вам всім вдихнути життя на повні груди, бо кожен займеться собою, візьме на себе свою частину відповідальності.

Тож як навчити дитину самостійно навчатися в умовах дистанційного навчання. 

Насправді, так саме, як і взагалі звичайному навчанню без батьків. Самостійно і з розумінням, що це формує її життя, її долю, її майбутнє.

«Як зробиш – те і отримаєш, і це тільки ти вирішуєш, якій саме результат тебе задовольнить у житті.»

Діти, яких вже привчили бути самостійними та відповідальними з дистанційним навчанням справляються добре. І батьків до цього залучають мінімально.

Тож, якщо ви вже відчуваєте втому та роздратованість на себе, вчителів та дітей, то десь ви перебрали на себе зайвої відповідальності. Тобто робите не свої справи.

То ж що є вашою справою? Навчити дитину робити 5 головних завдань:

1.       Графік/план/розпорядок

-          Навчить дитину складати графіки та працювати за ними. Хай дитина сама пропише – коли підйом та відхід до сну, коли уроки онлайн чи по телебаченню. Коли сніданок, обід, вечеря. Та обов’язково впишіть час на відпочинок між уроками і домашнім завданням, та вільний час, коли дитина має право нічого не робити, навіть якщо не всі уроки зроблені. Вона має право сидіти і дивитися у вікно цей час. Вона сама розпоряджається, як буде цей час проводити. Гаджети і мультики можуть бути в цей час також, якщо вони в вас не під забороною.

-          Дотримуйтесь плану, часу та договору: ваша відповідальність тут - спочатку нагадувати дитині, може тиждень, а може місяць. Нова звичка зазвичай формується не менш ніж 21 день.

-          «Спершу – з’їж жабу»

Пам’ятайте, що вам не треба навчатися разом з дитиною чи замість неї. Вам треба надати дитині підтримку – що вона зможе це зробити самостійно, навчити її плануванню свого часу. Дуже часто дитина не сідає робити уроки, тому що серед них є якесь неприємне завдання чи урок, в знаннях якого дитина не впевнена. А вірніше вона впевнена, що в неї нічого не вийде. Це її жаба – найнеприємніше, огидне завдання. І ось дитина весь час перебуває під впливом цього емоційного тиску – що треба сідати, та робити. Якщо вона «з’їсть цю жабу ще до сніданку», то в неї буде весь день гарній настрій, багато сил, енергії і вільного часу. Тож навчить дитину починати робити справи з найнеприємніших та важких. Коли вона це зробить, відчує крила за спиною та відчує себе героєм: "В мене вийшло! Ура! Я вільна/вільний!!"

2.       Мотивація

Вам треба зробити позитивний емоційний фон дистанційного навчання. Для цього:

-          Самомотивування. Треба за виконання кожного пункту плану давати собі похвалу. Будь який варіант. Я полюбляю такий: кожен пункт, якщо я його виконала, закреслюю, та справа біля пункту-завдання пишу червоною пастою  «Я умнічка». Це підходить для дівчинки. Якщо хлопець, хай пише – «Я молодець». А наприкінці дня стає дуже приємно, коли бачиш, що ти була 9 разів умнічка/ чи був 9 разів молодець.

-          Ніякої критиці. Для цього є вчителя. Вони розкажуть дитині, що вона зробила не так. Ваше завдання - не реагувати негативно емоційно, якщо в дитині не виходить розібратися з програмами чи суттю уроку. Чи не виходить зрозуміти так швидко, як вам того хочеться.

 Навчить дитину дзвонити друзям і розбиратися з ними разом. Чи шукати в інтернеті онлайн урок на цю тему і передивлятися його стільки разів, скільки потрібно, щоби зрозуміти. Коли діти грають в ігри та телефоні, вони також спочатку не вміють цього, але навчаються і роблять, і це невміння їх не зупиняє. Навчилися грати в ігри, значить навчаться і всьому іншому.

Зараз в житті виграє той, хто вміє находити потрібну інформацію. Ось цьому ви і навчаєте дитину.

-          Помилки пов’язані з увагою – несуттєві. Важливо не зруйнувати стосунки між вами.

Якщо ви вже критикуєте дитину (напряму, чи емоційно – цьокая, закочуючи очі, чи використовуючи сарказм), то пам’ятайте правило 1/5 – 1 критика, 5 похвала.

Ти нічого не зробив, але ти відсидів цей час – це добре! Ти намагався зрозуміти – це добре! Ти покликав мене на допомогу – це добре! Та красиво написав в зошиті – завдання – це добре! Ти мовчки намагався зрозуміти, не відволікався – це добре! Я вірю, якщо ти не здасися, то в тебе вийде, ти зрозумієш, ти зможеш. До всього треба докладати зусиль.

-          Якщо дитина просить вас допомогти, то не робить за неї, не вчить її, а саме допомагайте. Питайте, а не розказуйте.

Ставте відкриті питання: а що саме тобі не зрозуміло? А що ти зрозумів з уроку/відео? Як ти розумієш те, що прочитав? Як ти розумієш завдання?

Хай дитина вас навчає, а не ви її. Так вона зрозуміє та запам’ятає 95% інформації. Доречи, якщо ви їй прочитаєте лекцію, то ваша дитина зрозуміє тільки 5%. Так працює мозок.

Тож – здавайте відкриті питання.

-          Якщо дитині складно навчатися, робить чергування: навчання –гра. Навіть якщо в вас дитина залежна від комп’ютерних ігор, це можна використовувати. Заводите будильник на 30 хвилин (для підлітка) чи 10-15 хвилин (для молодшого школяра).

Правило "один до одного". Скільки часу навчається, стільки часу грається, незалежно від результату навчання!

Спочатку треба звикнути до того, що правило буде працювати. Після того, як звичка сформується, можна буде вже перейти до якості навчання. Коли дитина так часто займається своєю любимою грою, в неї з’являється відчуття, що вона ніби то і не навчалася, не докладала зусиль, а встигла зробити багато, в проміжках між грою. Тут батьки тільки контролюють час, поки дитина не навчиться це робити сама, бо побачить, що так в неї виходить навчатися легше. Емоційно та психологічно.

3.       Стиль навчання – вільний. 

     Зараз багато батьків хвилюється через те, що дитина неуважна, поки слухає вчителя чи відео урок. Відволікається, рухається, не дивиться уважно… Це не синдром дефіциту уваги, якщо ваша дитина може годинами спокійно гратися в комп’ютерні ігри.

-          Треба змиритися з тим, що у зв’язку з тим що в наше життя увійшли комп’ютери, наша манера сприйняття інформації змінилася. Діти стають многозадачними, і не можуть одне завдання виконувати.

Я навіть по собі помічаю (а я працюю за компом 80% свого часу), що мені легше писати 3 статті паралельно, при цьому кожні 15 хвилин я то йду до туалету, то за чаєм, то відкрити вікно, то закрити, то щось відповісти на повідомлення, то почитати частину статті  - все це я роблю одночасно. Це не найкращій варіант, але так виходить щось робите легше за компом, ніж коли треба сидіти над одним завданням впродовж години-дві.

Крім того це знижує тривожність з приводу того, що робите треба багато, а часу мало. Тож хай дитина відволікається. Хай хоч на вухах стоїть поки вчиться (якщо це молодшій школяр), хай паралельно в нього грає музика чи кіно (якщо це підліток). Може саме це допоможе дитині навчатися легше. А вже коли психологічний тиск буде зменшено, то дитина раптом захопиться і буде працювати над завданням більше часу, ніж планувала, бо з’явилася енергія та натхнення. Але це не швидко відбувається, запасіться терпінням. 

-          Якщо дитина нічого не вчить, спрощуйте завдання – хай просто слухає. Спочатку привчаємо слідувати графіку життя, потім привчаємо слухати, потім робити хоч щось (як виходить, та на скільки вистачає), а потім вже можна буде привчати сидіти рівно ти якісно виконувати вправи. Пам’ятаємо, нам треба зробити позитивний фон навколо навчання, інакше дитина ніколи не буде навчатися самостійно

4.       Якщо завдань багато і дитина не встигає. 

 Це нормально, і ми з вами, коли навчалися в школі не встигали зробити все. Хай робить стільки, скільки зможе/зрозуміє/встигне.

Навчання – це не все життя. Ви ж не хочете виростити трудоголіка?

Тож – не переймайтеся.

Так, як ви після роботи потребуєте забути про роботу, так і ваша дитина після виконання домашнього завдання (по часу-графіку) потребує забути про навчання.

В решті решт, коли ви сформуєте навколо навчання дома позитивну атмосферу деякі вправи дитина стане робити швидше, а потім і навчиться обирати пріоритетні завдання для себе. Так будуть формуватися майбутні професійні інтереси.

5.       Не очікуйте швидких результатів. 

Важко навіть дорослій людині звикнути до дистанційної роботи. А дитині ще складніше, тому що аспект волі може бути ще несформований.

Для вироблення звички, для закріплення треба повторювати. Іноді багато разів. Це нормально. Навчання – це прикладання зусиль, а не розваги. Тренуємо волю. І батьки і діти. В кожного своя швидкість запам’ятовування. Ніхто не повинен зрозуміти з першого разу. Не очікуйте чудес.

Головне пам’ятайте задля якої мети ви це робите: щоб ваша дитина стала самостійною. То ж дайте їй потренуватися, спробувати, зробити та самостійно виправити помилки.

А також для того, щоби вам стало легше жити та працювати. Тож в першу чергу думайте про свій стан.

Щасливі батьки – щаслива дитина.

Втомлені батьки –втомлена дитина.

Піклуйтеся про себе!! В першу чергу!

Перший час вам доведеться нагадувати та перевіряти, але поступово віддавайте важелі управління процесом навчання дитині.

Тримайтеся, заспокоюйтеся, видихайте!

Ви – бігун на довгу дистанцію!

Заощаджуйте сили!

 

@Самишкіна Олеся, психолог, ініціатор внутрішньо особистісних трансформацій.

 

10 правил, які допоможуть виживати, коли ви примусово замкнені вдома на карантині.

Зараз практично кожен другій пост в сеті про те, як неможливо працювати вдома, та як заважають/дістають своїх батьків діти. Про те, як багато вчителі присилають завдань дітям, і батькам доводиться практично ставати вчителями…

До такого навантаження, плюс хвилювання про здоров’я та фінансовий стан сім’ї оказалися неготовими багато людей. До того ж ситуація ускладняєтеся тим, що ніхто не знає напевно, скільки буде тривати карантин.

Я ж вже 11 років працюю з дому, для мене життя практично не змінилося, виключаючи невеличкі моменти.

Тож я хочу поділитися з вами своїми правилами виживання та праці вдома.

1.      Структуруйте свій час. Зараз вам здається, що весь час ваш, вас ніхто не контролює, тому приходить відчуття «я все встигну, в мене багато часу». Але коли ви декілька днів просто не знайдете часу чи бажання сісти за роботу, то в вас виникнуть зовсім інші відчуття: «я нічого не встигаю», «це неможливо зробити», «мені всі заважають і це мене дратує», «в мене виникає провина за те, що я не можу бути настільки ж ефективним як раніше» тощо. Навіть можуть початися проблеми зі сном.

Тож хай в вас будуть робочі години фіксовані, з 10 до 16, наприклад, чи з 6 до 10ї, чи з 20 до 2 ночі, як вам зручно.

Тоді вас не буду мучити провина впродовж дня, що ви не працюєте.

Якщо в вас дома маленькі діти, то ви можете розбити свій робочий час з урахуванням їх потреб, якщо ваш робочий процес це дозволяє звісно. Наприклад, ви працюєте 2 години до сніданку, 2 години, коли дитина спить вдень, та 2 години після 21, коли дитина йде спати.

2.      Якщо в вас немає жодної можливості знайти час вільний від дітей, тоді зробить маячки – правила, по яких дитина буде розуміти, що зараз вас турбувати не можна.

Найпростіший спосіб (якщо в вас немає свого кабінету чи навіть стола для роботи дома) – це червона нитка. Коли ви «йдете на роботу», то ви викладаєте червоною ниткою коло навколо себе. Все, ви на роботі, ви глухі, та не чуєте дітей, а вони вас.

Коли червона лінія є навколо вас, ніхто не може до вас звертатися, до вас підходити, чи заходити всередину цього кола. Навіть неможна підходити і «стукати», типу - можна тебе чи ні. Червона нитка одразу каже – ні, мене не можна.

Доречи таки червоні нитки може використовувати буть який член родини, якщо хоче усамітнитися, коли втомився від контакту, хоче побути на самоті, але простору в хаті замало.

Важливо!!! Правило не чіпати людину за межами червоної нитки повинно буди непорушним та розповсюджуватися на всіх членів родини. Якщо в вас проблема з правилами взагалі, то краще витратьте 3 дня на те, щоб правило стало непорушним, чим ви почнете його порушувати і зруйнуєте і стосунки і час перебування дома на карантині.

3.      Розробить план дій, що і коли вам обов’язково треба зробити по роботі. Потім пронумеруйте пріоритетні речі, що в першу чергу треба зробити, що в другу. Зліва біля кожного пункту поставте час, якій займе ця справа. Якщо ви не можете сказати точно, то рахуйте приблизно + ще зайвий час. Хай краще буде часу більше ніж менше.

4.      Працюйте за будильником. Коли в вас почався «робочий час», ставте собі будильник на кінець робочого часу, щоб не відволікатися на очікування і перевірку. Якщо ви вирішили працювати по 2 години, то можете в процесі роботи захопитися і забути про час. Краще цього не робити. Чи, якщо процес краще не переривати, ставте лічильник часу, щоб не переробляти, і «зняти ці часи» з іншого запланованого часу роботи.

5.      Якщо в вас діти на дистанційному навчання, то навчить їх планувати свій час так саме, як і ви плануєте свій (див п.1-4). Може навіть ваші графікі будуть узгоджені між собою: ви працюєте в той час, коли дитина робить уроки чи дивиться навчальні відео.

6.      Час на відпочинок – це святе. Працюйте тільки в свої заплановані робочі години. Вихідні повинні залишатися вихідними, вільні вечори – вільними. Інакше дуже швидко ви втомитесь, та почнеться емоційне вигорання, супротив такій роботі загалом.

7.      Додайте собі час в плані для фізичного навантаження. Особливо, якщо в вас є захворювання кісток, ніг, хребта тощо. Від постійного сидіння-лежання, та різкого зниження фізичного навантаження в вас можуть загостритися хронічні захворювання.

Наприклад почнуть опухати ноги, чи боліти шия, спина, тазостегновий суглоб.

Тому, якщо в вас вистачить сили, годину в день приділяйте будь-яким видам фізкультури, які вам подобаються – йога, фітнес, соматика чи щось інше. Якщо фізичні тренування не ваш коник, тоді робить зарядку з ранку 15 хвилин (також засікайте час рівно 15 хвилин), та кожну годину вставайте (також заводьте будильник-нагадування) та робить 5 хвилин чи то присідання, чи то ходьбу на місці, чи то махи руками-ногами… що забажає ваше тіло.

Також буде добре зробити зарядку 15 хвилин перед сном. Перед прийняттям душу.

8.      Розподіляйте домашні обов’язки. Прибирання робить вся сім’я разом (навить дитині 3 роки є чим допомогти в цьому процесі), можна зробити графік чергування по кухні – хто і коли миє посуд. День та час для глобального прибирання має бути запланований та відомий всім заздалегідь. Наприклад, прибираємося кожен вівторок, четвер та суботу з 15 до 16 години.

9.      Дотримуйтесь звичних сімейних традицій. Якщо в вас була звичка разом вечеряти, вона повинна залишитися. Якщо в вас була традиція у суботу пекти пиріг, вона повинна залишитися. Якщо у вас не було сімейних традицій, саме час їх запровадити.

Можна влаштовувати сімейні вечері у неділю «при параді». Можна влаштовувати час настільних ігор, сімейні концерти чи час сумісної творчості. День та час мають бути запланованим, заздалегідь всім відомим і незмінним.

Наприклад, кожну п’ятницю в 19 00.

Можна зробити щоденні душевні бесіди за сніданком та вечерею. Ці бесіди мають містити 2 фіксованих питання.

Наприклад, з ранку кожен розказує, про що від думає і що відчуває. Не обов’язково давати зворотній зв’язок не це, чи вирішувати питання. Ні, ви просто озвучуєте свої думки, а інші слухають без критики чи спроб допомоги, просто даєте право кожному думати і відчувати те, що він думає та відчуває. Так саме ви робите за вечерею.

10.  За годину- півтори до сну вимикайте всі гаджети (телефони, телевізор, музику, ніяких електронних приладів). Хай ця година буде присвячена сімейним історіям, чи читанню книжок вголос. Чи може кожний член родини буде читати свою окрему паперову книжку – вирішуйте самі. Заняття повинно бути спокійним, та без електронних приладів, бо вони заважають виділенню мелатоніну так необхідному для сну. Книжки кожен собі обирає сам, хай то будуть навіть комікси – не важливо.

І доречи, час відходу до сну також повинен бути фіксованим, інакше ви дуже швидко сплутаєте дені і ніч, а тілу вашому це не сподобається, воно зробить з вас втомлене зомбі.

Думаю цих правил вам буде достатньо, щоб не з’їхати з глузду за час карантину.

Карантин це випробування для ваших стосунків. Він проявить всі тріщинки та недоробки. Він покаже ті місця, які потребують особливої уваги чи навіть термінової трансформації.

Може ви стикнетесь з постійним порушенням кордонів,

чи зрозумієте що вам нема про що поспілкуватися,

чи зрозумієте що вам не вистачає поваги та делікатності в спілкуванні,

може відчуєте, що занадто залежні один від одного,

а може ви помітите, що в вас нема розуміння відповідальності та її розподілу…

Все це можна вирішувати ситуативно чи більш системно.

Якщо буде потрібна допомога, звертайтеся до мене. Пишіть в лічку, чи в коментах під цім постом, чи на пошту - SamyshkinaRassilka@gmail.com , я розкажу, як отримати мою консультацію.

Я можу допомогти вам зрозуміти 

що саме потребує змін в вашій сім’ї, 

та якім шляхом скоріше та найлегше дістатися зупинки під назвою 

«покращення стосунків/життя». 

Як перетворити ваш «сімейний тераріум» на радісне спілкування та комфортне сумісне проживання.

Бережіть себе та близьких!

Бажаю вам гарного здоров’я!

Самишкіна Олеся, психолог, ініціатор внутрішньо особистісних трансформацій.