Як формується батьківский авторитет
Нарешті в мене дійшли руки до моїх записів. Сьогодні пропоную вашій увазі свою лекцію про те, як побудувати чи перебудувати стосунки з дітьми, щоби підвищити батьківський авторитет.
Так, тема стосунків батьків та дітей не зовсім моя, хоча в 2005 році я починала працювати саме з цих тем. Я ж закінчувала пед вуз, тож вікова психологія - це одна з тем, в яких я орієнтувалася найкраще.
Але згодом це мені стало нецікаво.
Бо 95% всіх проблем з дітьми, це проблемі між батьками.
95% проблем між батьками - це проблеми стосунків між чоловіком та дружиною.
95% всіх проблем між чоловіком та дружиною - це проблеми гендерной ідентичности.
95% проблем гендерної ідентичності - це проблеми загального нерозуміння себе, своїх потреб, своїх програм, відсутність відповіді на питання "хто я, звідки вийшов та куди йду".
Ось так непомітно виходимо на екзистенційні питання.
Це вже мені цікаво. Але батьки не хочуть шукати відповіді на екзістеційні питання. Вони хочуть отримати відповіді на питання типу "як примусити дитину робити те, що я хочу", "як примусити дитину робити уроки/читати/вчитися/прибирати" і т.і.
І в питаннях авторитету часто кажуть, "я не можу вплинути на свою дитину, я вже все випробувала. Я забрала гаджет, я читаю нотації, я кричу, навіть била, але нічого нічого не допомагає."
Коли я питаю, а чого хоче ваша дитина, відповідають - нічого.
Коли я питаю, а які потреби є в дитини цього віку - називають тільки загальні - їжа, любов батьків та й все. Це в кращому випадку. А частіше плутають потреби з бажаннями (мати гаджет, одяг крутий і т.і.)
А що таке любов батьків?
Як її дитина може відчути?
Ось тут починаються незручні питання, які заганяють батьків в глухий кут. Бо більшість не знає і своїх вікових потреб, і не знає як їх задовольнити, що вже тоді казати за дітей!
На мій погляд будь які ситуативні питання в сфері виховання не мають відповідей, бо ці питання спровоковані не ситуацією, а системою та структурою будови сім'ї, спілкування її членів.
Ось про ці системи та структури я і спробувала розказати батькам. Мені здається, що донесла далеко не все, що хотіла. Коли передивлялася запис, хотілося ще приводити прикладі, пояснювати, додавати... Так, сказала не все, що хотіла, та й українська мова в мене вкрай жахлива. Але я спробувала. Будемо вважати це початком моїх україномовних лекцій.
Буду дуже вдячна за зворотній зв'язок.
Немає коментарів:
Дописати коментар